Писав вже раніше, що служив у СА офіцером на Крайній Півночі. Часто ходив у наряд, себто черговим по батальйону, хоч всі казали "дєжурний по часті", що не є правильно, тому що батальйон не є ще "часть". Якось був "дєжурним по часті" і мав, як старший машини, відвозити дітей з "нашої" сопки вниз у полк винищувальної авіації в школу. Машина була типу "хлібовозки". Відстань серпантиннною звивистою дорогою від батальйону до полку була десь кілометрів зо три. Вниз. По дорозі шоферу, етнічному азеру, стало зле. Я сів за кермо і довіз його без пригод до санчастини полку. По дорозі мене побачив прапорщик, етнічний українець Поєзднік. Він у батальоні відповідав якраз за автотехніку. Відразу після повернення мене викликав командир батальону і від імені командира з'єднання оголосив 5 діб гауптвахти. Від себе не мав права. Від імені командира "нашого" полку (бригади ППО) - лише 3 доби. Прапорщик "заклав", падло. Потім поча...