Валерій Степаненко / Valeriy Stepanenko

 Моспатріархат (УПЦ МП, РПЦвУ) не має права на існування в Україні. Так званий патріарх Кіріл, він же агент КГБ Міхайлов, не має нічого спільного зі вченням Христа, це віровідступник, фарисей і богохульник, сатана в рясі, що підтримує вбивство невинних дітей та жінок в Україні.  Але ініціатива розпуску УПЦ МП має йти від її кліру. Від єпископів у першу чергу. Треба щоб зі всіма єпископами  «попрацювали» певні служби. Щоб хоч половина була проти Кіріла. Певен, що різного роду компромату на них більше, ніж достатньо. Бо 500 священників, які припинили згадувати Кіріла під час богослужінь, нічого вирішити не в змозі. Хіба що загітувати свої парафії і перейти з ними до  ПЦУ. І це коли УПЦ МП має більше 11 тис парафій в Україні і 500 парафій погоди не зроблять.  Навіть совіти в 1946 році ліквідували УГКЦ формально її власним рішенням після ув‘язнення більшості єпископів та відшукання серед них кількох колаборантів, зокрема Григорія Костельника, з якого зробили ініціат...

 ПАСХА Незабаром велике православне свято Великодня (Пасхи). Багато вірян в Україні все ще відвідує церкви Московського патріархату навіть  під час визвольної війни українського народу проти безбожних московських агресорів.  Московські попи оголосили бойкот крашанкам блакитного та жовтого кольорів. А це єресь і чистої води обструкція українській Державі, яка бореться з московським нацистським окупантом.  До того ж агент ФСБ Міхайлов, а за сумісництвом ще й  патріарх московської церкви,  Кіріл жодним словом не засудив публічно вбивство московськими нацистами  мирних українських жителів. Він сам не вважає українців своєю паствою.  Згідно з православними церковними канонами, УПЦ МП (РПЦвУ) позбавлена Божої благодаті на не канонічній для неї території України. Адже кожна з 15 православних церков має територію, на яку поширюється Божа благодать. І ця територія вказується в Томосі. Московська церква не благодатна в Україні. Всі таїнства ФСБ-шної церкви ...

Добре знаю близьке київське передмістя-trójmiasto Буча-Ірпінь-Ворзель, бував там влітку практично щодня. Це мої рідні місця. І зруйнований для стримування наступу ворога міст через річку Ірпінь у селі Романівці, яке тепер адміністративно входить до складу Ірпеня, мені теж добре знайомий.  До речі, саме в тих місцях на берегах річки Ірпінь на початку XIV ст. відбувся останній (третій) переможний бій литовського князя  Гедиміна (?) з Золотою Ордою, після чого Руські князівства ввійшли до складу ВКЛ, у складі якого перебували аж до Люблінської унії 1569 року.  До війни Ірпінь і Буча мали чимало по-європейському вишуканих зон масової багатоповерхової забудови. Складалося враження, що Європа там, висловлюючись фігурально,  «тече жолобами». Сам Ірпінь місцями був чимось навіть схожий на елітне містечко Ватерлоо за 80 км від Торонто, яке вразило мене своєю маєстатичною вишуканістю. Тепер триєдине місто в багатьох місцях перетворене на страхітливі згарища та руїни. Прийшли, ...