Кирилиця

 Кирилиця — слов’янська абетка, створена на основі грецького письма в кінці IX – на початку X століття (учнями Кирила і Мефодія). Вона спочатку мала понад 40 знаків, з яких частина зникла в ході мовного розвитку.

Давня кирилиця (X–XI ст.)

Ось основні літери у класичному порядку з назвами:

А – азъ (а)

Б – буки (б)

В – вѣдѣ (в)

Г – глаголь (г)

Д – добро (д)

Е – єсть (є/е)

Ж – живѣте (ж)

Ѕ – ꙁѣло (дз/з)

З – земля (з)

И – и (і/и)

І – і (і, ї)

Ꙇ – ї (йотоване і)

К – како (к)

Л – люди (л)

М – мыслите (м)

Н – нашъ (н)

О – онъ (о)

П – покой (п)

Р – рьци (р)

С – слово (с)

Т – твръдо (т)

У – ук (у)

Ф – фертъ (ф)

Х – хѣръ (х)

Ѡ – ѡт (о/ô)

Ц – ци (ц)

Ч – чрьвь (ч)

Ш – ша (ш)

Щ – шта (щ)

Ъ – еръ (твердий знак, редукований голосний)

Ы – ы (и, ижица)

Ь – ерь (м’який знак, редукований голосний)

Ѣ – ѣ (ять, звук між е та я/і)

Ю – ю (ю)

Ѧ – юс малий (ѧ, носове ę)

Ѫ – юс великий (ѫ, носове ǫ)

Ѩ – йотований юс малий

Ѭ – йотований юс великий

Ѯ – кси (кс)

Ѱ – пси (пс)

Ѳ – фіта (θ, спершу як у грецькому)

Ѵ – іжица (υ, передавала звук і або ü)

👉 Разом у старій кирилиці було 43–45 літер.

Сучасна українська кирилиця

Сьогодні ми використовуємо 33 літери:

А, Б, В, Г, Ґ, Д, Е, Є, Ж, З, И, І, Ї, Й, К, Л, М, Н, О, П, Р, С, Т, У, Ф, Х, Ц, Ч, Ш, Щ, Ь, Ю, Я.