Іван Дем'янюк vs «Іван Грозний»

 DEVIL NEXT DOOR

Подивився на Netflix всі п'ять серій створеного за підтримки Мінкульту Ізраїля документального фільму ‘Devil Next Door’ про нацистського колаборанта Івана Грозного з табору смерті Треблінка в Польщі, де під час ІІ СВ було знищено 850 тис євреїв (саме Треблінка є місцем, де було знищено найбільше євреїв за всю історію людства). Всього за роки II СВ загинуло - Голокост - 6 млн євреїв, а з 6 млн польських євреїв вижило лише 250 тис.

Після війни українець Іван Дем’янюк проживав з численною родиною в українському селі Seven Hills в Клівленді, штат Огайо, працював автомеханіком на заводі Форда, був зразковим громадянином США, не мав навіть жодного штрафу за перевищення швидкості. У віці 66 років, вже після виходу на пенсію, його було звинувачено у колабораціонізмі з нацистами. Хтось з тих, хто пережив Голокост, упізнав в ньому так зв. Івана Грозного, який був оператором газових машин у таборі смерті Треблінка і заганяв до газової камери жертв використовуючи різні жахливі способи: заштовхуючи мечем, відрізаючи вуха і завдаючи різні тілесні пошкодження. До того ж робив це не з примусу, а для власного задоволення.

Попри те, що єдиним матеріальним доказом були надані КҐБ СССР документи, Івана Дем'янюка було заарештовано і поставлено перед судом (був кінець 80-х, епоха холодної війни). На той час у США проживали дві численні діаспори, які були налаштовані анти-совіцьки: єврейська та українська. І СССР робив все, щоб убити між ними клин.

Американський суд, не маючи на те жодних вагомих підстав, прийняв рішення про видачу Дем’янюка державі Ізраїль, яка цього домагалась. І це було здійснено. Екстрадиція відбулася, треба думати, лише тому, що єврейська діаспора в США впливовіша за українську.

В Ізраїлі 15 адвокатів відмовилися від захисту Дем’янюка (давав показання в суді українською). Лише 16-й, на прізвище Шефель, досить неординарний і своєрідний чоловік, проглянувши матеріали звинувачення, угледів у майбутньому судовому процесі звичайнісіньке шоу і погодився захищати Дем’янюка в суді (весь місячний судовий процес демонструвався в прямому ефірі, мова процесу - іврит, Дем’янюку здійснювався синхронний переклад).

Від Шефеля відвернулися всі в Ізраїлі, навіть рідна мати припинила з ним спілкуватися. Він став для ізраїльського суспільства навіть більшим ворогом, ніж сам Дем’янюк.

Багато свідків - а це ті, хто пережив Голокост - явно брехали або були вже в дуже похилому віці, або ж і те й інше разом. Їх Шефель ловив на серйозних розбіжностях в свідченнях судові. Так, один зі свідків - польський єврей, показання давав на ідіш - сказав, що їздив на суд Дем’янюка до США з Ченстохови на поїзді. Інший ще в 1947 році – як виявилося – робив публічну заяву про те, що разом з іншими в’язнями убив сонного Івана Грозного під час повстання в‘язнів у таборі смерті Треблінка в 1943 році, коли трьомстам в‘язням вдалося втекти, а багато загинуло.

Попри все, суд першої інстанції виніс Івану Дем’янюку смертний вирок, винавши його катом Треблінки (так зв. Іваном Грозним). До цього він пробув під арештом в Ізраїлі протягом більше 7 років.

Адвокати подали апеляцію. Це вже сталося після розвалу СССР, коли були відкриті деякі архіви КГБ стосовно II СВ. Адвокат Шефель, здійснивши поїздку до Москви і Києва, вияснив в архівах КГБ, що справжній кат Треблінки Іван Грозний носив прізвище Марченко. Ці матеріали були долучені до справи і апеляційний суд … відмінив звинувачення стосовно Дем'янюка, після чого той повернувся додому до Клівленда, де йому було повернуто громадянство США (американських громадян піддавати екстрадиції не можна). Варто зазначити, що перед розглядом апеляційної скарги один з нових адвокатів, якого було залучено до справи, „випав” з 30-го поверху, а Шефеля було облито кислотою. Попри майже повну втрату зору, Шефель продовжував захист. Важливим для Шефеля було й те, що його мати визнала свою помилку, чого ніколи в житті не робила.

В подальшому новопризначений начальник OSI (Офісу Спеціального Розслідування) США не вгомонився (відомство ж отримало «фейсом об тейбл») і все ж ніби довів певну причетність Дем'янюка до злочинів, які чинилися в нацистських концентраційних таборах на території Польщі (простіше кажучи, захищав честь мундира).

Дем'янюка було знову заарештовано і передано вже Німеччині, де суд у Мюнхені засудив його до 5 років ув'язнення за колабораціонізм з нацистами. Була знову подана апеляція, але 91-річний Дем'янюк помер в перерві між судами. По законах Німеччини, якщо звинувачений помирає до розгляду апеляції, то всі звинувачення з нього знімаються.

Таким чином, Іван Дем'янюк є фактично не судимий.

Що ж до переслідування нацистів та їх колаборантів у США, то, якщо вони «спали», то їх ніхто не чіпав. Тому що це були найбільш антисовіцьки налаштовані громадяни, які владою розглядалися як актив у боротьбі з комунізмом.

Н-д, відомий нацист Браун, який створив ракету, якою обстрілювали Лондон, преспокійно керував космічною програмою у США.

Себто, повторне переслідування Дем'янюка у США було, фактично, нічим не обґрунтованим. До того ж всі відгуки про нього були лише позитивними.

Звісно, судовий процес над Дем'янюком був, значною мірою, політичним. А за лаштунками стояло одіозне КҐБ.