Іноземці про Московію і московитів

Карл Маркс: «В кровавом болоте московского рабства, а не в суровой славе норманской эпохи стоит колыбель России. Сменив имена и даты, увидим, что политика Ивана III и политика современной московской империи являются не просто похожими, а и тождественными... Россия порождена и воспитана в противной и униженной школе монгольского рабства. Сильной она стала лишь потому, что в мастерстве рабства была непревзойденной. Даже и тогда, когда Россия стала независимой, она и далее осталась страной рабов. Петр I соединил политическую хитрость монгольского раба с величием монгольского владетеля, которому Чингисхан завещал покорить мир. Политика России - неизменна. Русские методы и тактика менялись, и будут меняться, однако главная цель российской политики - покорить мир и править в нем - есть и будет неизменной. "Московский панславизм - всего лишь одна из форм захватничества».

 

***

Російський філософ В. Розанов (1856-1919): «Ми, москвини, споїли киргизів, чемерисів, бурятів та інших. Пограбували Вірменію та Грузію, заборонили навіть Богослужіння грузинською мовою, обікрали багатющу Україну. Європі ми дали анархістів П. Кропоткіна, М.Буніна, апостолів руїни і катівства Шігальова, Нєчаєва, Леніна і т. п. Моральний бруд, Московщина – це потвора, що нею навіть пекло гидилося б і виригнуло б на землю».

 

***

Антіохійський патріарх Макарій ІІІ (був у Москві в1654-1656 роках): «Дякую Тобі Боже, що ми знову в Країні козаків, бо ж протягом тих двох років, що ми їх прожили у Московії, наші серця були замкнені на колодку, наш розум скований, придушений. У тій країні ніхто не може почувати себе бодай трохи вільнішим, хіба ті люди, що там виросли, а чужинець почувається там, як у тюрмі. Там ми забули, що таке радість та сміх. За кожним нашим кроком слідкували. Натомість Козацька країна була для нас наче б нашим рідним краєм, а її мешканці справді були нашими приятелями, мовби рідними».

 

***

 

Французький літератор, мандрівник Астольф де Кюстін (1790-1857) у книзі «La Russie en 1839» написав: «Я бачив у кожного московина зовні бундючну пиху, а всередині перелякане рабство. Всі народи ненавидять рабство і деспотію. Москвини ж люблять деспотію, а рабську покору вважають за велику чесноту. Покора московинів своїм царям — це справді релігійний культ, не знаний європейським народам».