Історія московії - це офіційно узаконений набір міфів і міфологем

 Геть від Москви!

***

Погружальський підпалив в 60-х роках минулого століття університетську бібліотеку в Києві, де зберігалися українські стародруки. У свій час, за наказом Петра І Содоміта Скаженого була підпалена книгозбірня К-П Лаври. Спалені були також книгозбірні в Казані після завоювання Волзького ханату безграмотним московським князем Іваном IV Душогубом Грізним та Кримського ханату у Бахчисараї за наказом  «просвєщьонної» цариці Катерини II Блудниці Великої. Москва свідомо нищила всі письмові автентичні артефакти поневолених народів щоб потім переписувати їх історію. Катерина ІІ знищила оригінал "Слова про Ігорів похід" і багато інших літописів Київської Руси. Московити вносили вигідні їм купюри і до інших київських літописів, а оригінали знищували. В часи Катерини ІІ розкидали фальшиві берестяні грамоти і «знайшли» сотні «правильних» літописних зборів, хоч за Петра I був «знайдений» лише один кенігсберзький. Декілька років тому горіла навіть академічна бібліотека в Москві. 

Кремлівські правителі хочуть щоб нащадки поневолених народів та й власні теж не знали правди про злочини лютої, по-тваринячи жорстокої московської орди. 

Жодним московським історичним джерелам не можна довіряти. 

Історія Московії - це офіційно узаконений набір міфів та міфологем. Крок ліворуч чи праворуч - стріляють без попередження. 

Московія - найпідліша і найлютіша імперія за всю історію людства. 

Кремль має бути спалений і засипаний 2-метровим шаром солі як виплодок пекла і втілення абсолютного зла. 

Геть від Москви!

Коментарі

Дописати коментар

Популярні дописи з цього блогу

Кирилиця

  Кирилиця — слов’янська абетка, створена на основі грецького письма в кінці IX – на початку X століття (учнями Кирила і Мефодія). Вона спочатку мала понад 40 знаків, з яких частина зникла в ході мовного розвитку. Давня кирилиця (X–XI ст.) Ось основні літери у класичному порядку з назвами: А – азъ (а) Б – буки (б) В – вѣдѣ (в) Г – глаголь (г) Д – добро (д) Е – єсть (є/е) Ж – живѣте (ж) Ѕ – ꙁѣло (дз/з) З – земля (з) И – и (і/и) І – і (і, ї) Ꙇ – ї (йотоване і) К – како (к) Л – люди (л) М – мыслите (м) Н – нашъ (н) О – онъ (о) П – покой (п) Р – рьци (р) С – слово (с) Т – твръдо (т) У – ук (у) Ф – фертъ (ф) Х – хѣръ (х) Ѡ – ѡт (о/ô) Ц – ци (ц) Ч – чрьвь (ч) Ш – ша (ш) Щ – шта (щ) Ъ – еръ (твердий знак, редукований голосний) Ы – ы (и, ижица) Ь – ерь (м’який знак, редукований голосний) Ѣ – ѣ (ять, звук між е та я/і) Ю – ю (ю) Ѧ – юс малий (ѧ, носове ę) Ѫ – юс великий (ѫ, носове ǫ) Ѩ – йотований юс малий Ѭ – йотований юс великий Ѯ – кси (кс) Ѱ ...
Докладніше

Пісня про Довбуша

  Гаєм, гаєм зелененьким ходить Довбуш молоденький Текст Гаєм, гаєм зелененьким 2 Ходить Довбуш молоденький. 2 Він на ніжку налягає, 2 Топірцем ся підпирає. 2 – За мнов, хлопці, за мнов свистом, 2 Припадає стежка листом. 2 Щоби бути не минути, 2 Та й до дівки завернути. 2 Через луки та потіки, 2 До Шефанової жінки. 2 – Добрий вечір, Шефанова, 2 Чи вечеря вже готова? 2 – Ой вечеря не готова, 2 Бо Штефана нема в дома. 2 Штефан пішов на роботу, 2 Повернеться у суботу. 2 – Ой чи будеш відкривати, 2 Чи самим ся добувати. 2 – В мене двері тесовії, [1] 2 В мене замки сталевії. 2 – Не поможут замки твої, 2 Як підложу плечі свої. 2 Довбуш почав налягати, 2 Стали двері ся ламати. 2 Довбуш двері відкриває, 2 Шефан з вікна вже стріляє. 2 Як уцілив в праве плече, 2 А з лівого кровця тече. 2 Умів добре поціляти, 2 Довбуш буде помирати. 2 – Ой ви, хлопці, ви молотці, 2 Беріть мене на топорці. 2 Беріть мене на топори, 2 Занесіть ня в Чорні гори. 2 Там родились батько й мати, 2 Там я буду спочивати...
Докладніше

Волинська трагедія

ВОЛИНЬ: ЗЕМЛЯ БЕЗ СПОКУЮ «Бандеровцы резали поляков!» — кричит очередной комментатор в TikTok, Twitter - X чи ще десь.  А теперь сядь, дихни. І слухай, що було до того, як хтось когось почав різати.  Бо коли обрізаєш історію до одного 1943 року — ти не аналізуєш, ти працюєш на Кремль. ХТО ЖИВ НА ВОЛИНІ? Волинь — це серце української землі.  Полісся, між Бугом і Случчю.  Там не було ні королівських замків, ні шляхетських маєтків. Там були хати.  Селяни. Русини. Малороси.  Українці.  Які жили на своїй землі з діда-прадіда. Але з 1921 року Волинь — це вже Польща. Не тому, що так історично, а тому, що Польща виграла радянсько-польську війну — і совєти подарували їй Західну Україну. Для розуміння   За польським переписом 1931 року, у Волинському воєводстві українці становили понад 68% населення, поляки — близько 17%, євреї — майже 10%, німці — 2%, чехи — 1,5%, інші (татари, вірмени, росіяни тощо) — 1,6% Але саме поляки контролювали адміністрацію, поліц...
Докладніше