Латинка

 ДАЙОШ УКРАЇНСЬКУ ЛАТИНКУ!

Тривалий час мені часто доводиться одночасно  мати справу з текстами українською, польською та англійською, що вимагає частого  перемикання з одного мовного регістру ПК на інший. Це якийсь жах. Особливо це стосується розміщення крапки та коми в українській розкладці, які не співпадають з їх розміщенням на англійській. Інші знаки орфографії та службові символи теж на українській та англійській розкладках не співпадають. 

Польська розкладка з англійською живуть дуже дружно: потрібно лише додатково натискати <Alt> для введення літер з діакритичними знаками.   

Стандарт на українську розкладку клавіатури був затверджений ще давно за совка. То був, власне, стандарт на московську з додаванням 3-х українських  літер. Треба думати, що стандарт підганяли під розміщення літер, розділових знаків та символів на друкарських машинках. 

До речі, в кінці совка в Україні вироблялися друкарські машинки «Ятрань» та «Україна» (назви пишу по пам‘яті), на яких українських літер взагалі не було. НіЗЗя. Бо то націоналізм. А інтернаціоналізмом Слава Капеесес називав печерний великодержавний шовінізм московитів. 

До чого я все це веду? До того, що в Україні потрібно затвердити єдиний стандарт на алфавіт на базі латинських літер. Кирилиця та латиниця мають вживатися паралельно.Проблема лише у стандарті. Щоб кожен бажаючий міг працювати з українськими текстами на базі латиниці на б-я ПК у б-я точці земної кулі і це не вимагало попередніх налаштувань. Перетворити програмно текст з латиниці на кирилицю і навпаки є, у разі потреби, зовсім безпроблемним.

Це потрібно тому, що ми живемо в постіндустріальному інформаційному суспільстві, в якому основним знаряддям праці величезної кількості людей є, зокрема, і ПК та інші гаджети, які «заточені», у першу чергу,  для роботи з латиницею. Навіть маленькі англомовні діти набирають тексти на ПК всліпу всіма пальцями. У нас же такому набору ніхто не вчить. Та й при одночасній роботі з двома розкладками (а без англійської розкладки обійтися просто неможливо) вводити тексти всліпу взагалі практично неможливо. Тому навіть наші професори і академіки вводять тексти на ПК двома пальцями. А це все впливає на продуктивність  їх праці. У свою чергу, продуктивність праці є вирішальним фактором у конкурентній боротьбі на світовому ринку розподілу праці.

Якось вів переписку в режимі онлайн з „native speaker”, себто з людиною, яка володіє лише англійською. Так вона набирала за хвилину стільки тексту, скільки я не набирав і за 5 хвилин. А я маю справу з ПК вже не одне десятиліття. Може й тому англо-сакси є найбільш успішною нацією світу?

Б-я волання про втрату культурної спадщини минулого є маячнею. Тексти київських літописів пересічні громадяни читати не могли і не можуть.  Так зв. книжна українська мова то дещо вдосконалена ц.-сл., яка за часів вже Катерини II Блудливої нічим не відрізнялася від письмової московської. Ті ж серби, які схибнуті на православних скрєпах не менше московитів, тепер вже використовують як кирилічну, так і  латинську абетку. І, потрібно відзначити, що латиниця у Сербії зараз вже є більш вживаною за кирилицю. 

Навіть білоруси мають свій стандарт на латинську абетку. На жаль, він білорусам вже не знадобиться, адже дурнуватий «бацька» помножив за роки свого правління білоруську мову на нуль. Навіть в селах вже розмовляють переважно московською з домішками жахливої  «трасянки» (аналогу «нашого» суржика). Білоруська мова, де-факто, заборонена для публічного використання. Та й аншлюс Білорусі на за горами вже. 

Пані Фаріон якось лише за коментар на підтримку української латиниці обізвала мене «ідіотом». Може це так і є, але мені про це нічого не було відомо. Та й не лікар вона щоб ставити такі діагнози.

Один просунутий чоловік (Юрко Зелений) вже давно піднімає питання української латиниці. І не лише він один. Але віз і нині там.

Чому прагматичний підхід і здоровий глузд не можуть перемогти «скрєпи» забамбулених ще за совка московською блекотою вітчизняних політиків і вчених?