Мова - це атрибут держави

 Мова має значення. Це атрибут держави разом з прапором, гербом, гімном. Ніхто ж не воює за Україну під рашистським триколором. І лише недалекі люди цього не розуміють. Мову приватного спілкування  ніхто не регламентує. Мова ж міжнаціонального спілкування в Україні українська. Тому, за замовчанням, мовою публічних груп у FB громадян України має бути українська.  Мова приватних закритих груп може бути хоч і суахілі. Мову нацистської Московії українські діти навіть у школі не вивчають. То як можна «тулити» її  в публічних групах та коментарях? Не всі ж громадяни України її вже навіть розуміють. Та й не зобов’язані розуміти згідно чинного законодавства. Українську ж зобов‘язані розуміти всі громадяни України, а не лише українці. В Україні наразі понад 90% громадян має українське походження. Україна не є багатонаціональною державою. Щоправда, багато кого московити тихою сапою асимілювали, перетворили на духовних рабів: покручів, перевертнів, манкуртів. Раби мають намагатися розривати свої пута, а не виставляти їх на показ. Чи вартий поваги раб , який не прагне стати вільним? Особливо це стосується москвомовної інтелігенції. Недарма ж Джавахарлал Неру  казав, що вихована окупантом інтелігенція є головним ворогом власного народу.

Любити Україну можна лише українською! А, висловлюючись фігурально, українські сало, хліб і ковбасу можна любити й іншими мовами. Але про патріотизм тоді не йдеться. Просто сало, хліб і ковбасу окупанти теж можуть відібрати. І саме їх захищають на фронті від москвомовних окупантів москвомовні громадяни України. Бо українці захищають, у першу чергу,  свою Батьківщину з її МОВОЮ, традиціями, звичаями, обрядами, історією, а вже потім хліб, сало і ковбасу. 

Не можна поважати державу не поважаючи її мову, яка є одним з головних  атрибутів  державності.

Всі - без винятків - громадяни України, які обстоюють наратив «какаяразніца», є агентами Кремля  чи корисними ідіотами.