ПУТІН - САТАНА

 САТАНА

(переклад з мск.)

Б-г просто так сатану не надсилає!

 "Нам довелося підірвати будинки, щоб посадити його до Кремля".

 Факти:

 Генерал Лєбєдь, кандидат у Президенти – авіакатастрофа.

 Генерал Трошев командувач на Кавказі – авіакатастрофа.

 Генерал Баранов важко поранений.

 Генерал Романов - важко поранений у замаху під час підготовки договору про мир.

 Генерал Рохлін - убитий, за вбивство було засуджено дружину.

 Генерал Шаманов – поранений в автокатастрофі.

 Генерал Дубров – загинув під електричкою на пероні.

 Генерал Дебашвілі: тіло знайдено на вулиці Москви

 Генерал Гусєв – загинув в автокатастрофі.

 Генерал Баранников - раптово помер, отримавши пакет.

 Генерал-майор Віктор Чевризов, колишній начальник розвідуправління головкому внутрішніх військ МВС Росії - убито в Москві.  За офіційною версією, він нібито сам пустив собі кулю в голову з нагородного пістолета в під'їзді власного будинку.

 Генерал-майор Юрій Іванов, заступник начальника Головного Розвідувального Управління (ГРУ) Генштабу Збройних сил РФ загинув «за невстановлених обставин».

 Офіцер ГРУ Антон Суріков у 2009 році помер дивним чином.

 У 2009 році в Москві помер генерал Петров - лідер партії КПЄ.

 Генерал ФСБ РФ Олександр Рогачов помер від серцевого нападу» у 2009 - прямо за кермом свого автомобіля.  Згодом стало відомо, що слідчі «знайшли» у генерала вогнепальне поранення в голову.

 Полковника ВДВ Валентина Полянського було застрелено у січні 2009 року.  Як «встановило» слідство, полковник застрелився.  Причому, десантник, очевидно, призабув навички стрілянини з пістолета, бо з першого разу зумів потрапити тільки в підлогу, а в себе - лише з 2-го.

 Генерал КДБ Шебаршин, начальник Зовнішньої розвідки КДБ «застрелився», розслідування проводила - поліція (!).

 Прокурор В.Ілюхін, помер від інфаркту, через місяць після винесення вироку офіцерського суду честі щодо Путіна В.В.  Раніше на серце не скаржився.

 А також – Євдокимов, Трошев, Політковська, професор Левашов та його дружина, Академік Федоров, офтальмолог, конкурент Путіна на президента, Артем Боровик – перед анонсованою ним публікацією про Путіна, Беслан, Норд-Ост, гексоген підриви ФСБ цивільних будівель, вибухи в метро  , аеропорту, на ГЕС, у Волгограді

 Чечня - 10 тисяч російських солдатів загинуло лише за 2 місяці, 35 000 цивільних у Грозному, серед них 5000 дітей, переважно росіяни.

 Лістьєв, Старовойтова, Щекочихін, Нємцов ... Море трупів!

 Хто наступний?

 Б-г просто так сатану не надсилає!

  Найстрашніше не те, що це незмивний сором і ганьба на віки.

 Не те, що Росія тепер згадає, що таке дефіцит, черги за хлібом за картками та сталінські репресії.

 І навіть не те, що він віроломно залив кров'ю Україну.  І цього вже ніколи не пробачити.

 А те, що він із абсолютною, нелюдською холоднокровністю готовий розв'язати ядерну війну.  І не лише готовий, але хоче цього.

 Ми виростили істоту, яка хоче занапастити Людство.

 Як там: "Вони всі здохнуть, а ми потрапимо до раю"?

 Світ спав, коли він підривав житлові будинки та рівнював міста та села Чечні із землею, як робить це сьогодні з Україною.  А ми де були?

 Світ спав, коли він покинув підводників Курська, коли організовував підконтрольні теракти і травив газом людей у ​​Норд-Ості, палив дітей із вогнеметів у Беслані.  А ми де були?

 Світ спав, коли він убив Нємцова.  А ми де були?

 Світ спав, коли він напав на Грузію.  А ми де були?

 Світ спав, коли він воював у Сирії, підтримуючи військового злочинця Асада, який застосовував хімічну зброю щодо мирних жителів.  А ми де були?

 Світ спав, коли він анексував Крим та окупував Донбас.  А ми де були?

 Світ інфантильно спав, коли він намагався його дестабілізувати - втручався у вибори, здійснював кібератаки, намагався організувати переворот у Чорногорії, розділити Італію, підтримуючи сепаратистів.

 А коли він роками розганяв великодержавну істерію, наполягав на винятковості Росії та росіян, вирощував у них ненависть до всієї планети, зводив війну на культ.  Ми де були?

 Світ висловлював занепокоєння, а потім знову засинав.  Світ висловлював тривогу крізь свою злочинну дрімоту.  А ми весь цей час мовчали.

 Сьогодні Світ прокинувся на порозі Третьої світової війни.

 І росіянам сьогодні теж треба бути готовим, що не вдасться уникнути відповідальності, що тепер вони стали не рукостислими ізгоями у всьому цивілізованому світі.

 Чи коштувало цього того?  А недовго ще залишилося до моменту, коли вони стоятимуть у кілометрових чергах за ніжками буша і сором'язливо говорити: "Ми не знали, ми не бачили, ми не обирали".

 Але ж ми знали.  Ми бачили.  Ми обирали.  І тепер кожен відчув на собі наслідки свого мовчазного вибору.  (Лідія Буцька)