Глаголиця

 Глаголиця — це найдавніша слов’янська абетка, створена Кирилом (Константином) у IX столітті. Вона мала складний, округлий та хрестоподібний вигляд знаків. Використовувалася для перекладів богослужбових книг, а пізніше була поступово витіснена кирилицею.

Ось основні літери глаголиці (у традиційному порядку):

Ⰰ – азъ (а)

Ⰱ – буки (б)

Ⰲ – вѣди (в)

Ⰳ – глаголь (г)

Ⰴ – добро (д)

Ⰵ – єсть (є/е)

Ⰶ – живѣте (ж)

Ⰷ – ꙁѣло (ѕ, дз)

Ⰸ – земля (з)

Ⰹ – и (і)

Ⰺ – і (ї/и)

Ⰻ – ꙇ (йотований і)

Ⰼ – како (к)

Ⰽ – људие (л)

Ⰾ – мыслите (м)

Ⰿ – нашь (н)

Ⱀ – онъ (о)

Ⱁ – покой (п)

Ⱂ – рьци (р)

Ⱃ – слово (с)

Ⱄ – твръдо (т)

Ⱅ – ук (оу/у)

Ⱆ – фертъ (ф)

Ⱇ – хѣръ (х)

Ⱈ – отъ (ѡ)

Ⱉ – ци (ц)

Ⱊ – чрьвь (ч)

Ⱋ – ша (ш)

Ⱌ – шта (щ)

Ⱍ – еръ (ъ)

Ⱎ – ерь (ь)

Ⱏ – ю (ю)

Ⱐ – ѧ (малий юс, ѧсъ — носовий звук)

Ⱑ – ѩ (йотований юс)

Ⱒ – ѫ (великий юс — носове ѫ)

Ⱓ – ѭ (йотований ѫ)

Ⱔ – ѯи (кс)

Ⱕ – ѱи (пс)

Ⱖ – ѿ (от)

Ⱗ – ѧтъ (ять — ѣ)

Ⱘ – юсъ малий

Ⱙ – юсъ великий

Ⱚ – йотовані носові

👉 Усього в класичному варіанті глаголиці було близько 38–41 літери (залежно від традиції та часу)