Валерій Степаненко / Valeriy Stepanenko

Днями  побачив на польському медійному сайті TVP24  «в Україні», а не «на Україні», що раніше було не властиве   „prawidłowej polszczyźnie”. Часи все ж змінюються. Це, треба думати, свого роду вияв поваги до України, яка бореться за „wolność naszą i waszą”, адже загальноприйнято було  використовувати  «на» для всіх територій, які колись хоч один день належали польській короні: na Litwie (Łotwie, Białorusi, Ukrainie) і навіть na Węgrzech, бо поляки мали колись дуже успішного мадярського короля Стефана Баторія, хоч сама Угорщина їм ніколи не належала.  Прикро лише, що в Польщі відбуваються і зараз, під час кривавої українсько-московитської  війни, досить масові антиукраїнські шабаші з гаслами типу «tu jest Polska nie Bruksela, tu Bandery się nie wspiera”. Є поляки, які намагаються встромити ножа в спину Україні, яка бореться і за їх свободу теж. І то не лише якісь відморожені маргінали.  Чомусь проти українців у Польщі найбільш агресивно налаштовані...

Тривалий час мені часто доводиться одночасно  мати справу з текстами українською, польською та англійською, що вимагає частого  перемикання з одного мовного регістру ПК на інший. Це якийсь жах. Особливо це стосується розміщення крапки та коми в українській розкладці, які не співпадають з їх розміщенням на англійській. Інші знаки орфографії та службові символи теж на українській та англійській розкладках не співпадають.  Польська розкладка з англійською живуть дуже дружно: потрібно лише додатково натискати <Alt> для введення літер з діакритичними знаками.    Стандарт на українську розкладку клавіатури був затверджений ще давно за совка. То був, власне, стандарт на московську з додаванням 3-х українських  літер. Треба думати, що стандарт підганяли під розміщення літер, розділових знаків та символів на друкарських машинках.  До речі, в кінці совка в Україні вироблялися друкарські машинки «Ятрань» та «Україна» (назви пишу по пам‘яті), на яких українс...

 Граматика (Синтагма) Мелетія Смотрицького українського варіанту ц-сл. (книжної української) мови була надрукована в першій половині XVII століття. По ній вчився Ломоносов у Могилянці. Маю факсимільне видання. По суті, це граматика сучасної московської мови. Варіанти укр та мск книжних мов незначно відрізнялися, а з часів Катерини II Блудливої вже взагалі не відрізнялися. Хто читав «вірші» Сковороди в оригіналі, той це підтвердить. Фактично, московська мова була кодифікована в Києві. Просто в українців була ще народна розмовна мова, а в московитів не було (були різні діалекти угро-фінських мов у простолюду, нобілітет послуговувався іноземними, зокрема й українською розмовною того часу). Під примусом православної церкви, яку підтримували ординські хани (католицтво забороняли з подачі заліщанських попів) мова церкви ставала поступово койне на землях Залісся. Так  виникла сучасна  розмовна московська мова. Ломоносов, якого вигнали з Могилянки за п‘янство, написав свою грамат...

Колишній Генеральний секретар НАТО Манліо Брошіо, який був 5 років послом Італії в Москві, сказав якось президенту США Річарду Ніксону: "Я добре знаю росіян. Росіяни є великими брехунами, вмілими шахраями та чудовими акторами. Їм не можна довіряти. Вони завжди обдурюють і брешуть".   /Richard Nixon, "The real war", 1980/

Гадяцька унія 16.09.1658 року передбачала створення спільної держави (республіки) трьох народів у складі Королівства Польського, Великого Князівства Литовського та Великого Князівства Руського. Москва сіяла розбрат між українською старшиною та голотою. Гетьман Виговський придушив промосковське повстання полтавського полковника Мартина Пушкаря та кошового отамана Якова Барабаша. Тоді Москва послала свої війська, які були вщент розбиті спільним українсько-польсько-татарським військом під Конотопом. Але розбрат і чвари між українцями тривали. У локальній сутичці в 1659 р. був убитий сподвижник гетьмана Виговського Юрій (Єжи) Немірич - аристократ, інтелектуал, магнат, ідеолог унії 3-х народів. А після внесення змін до тексту унії польським сеймом, від Виговського відвернулися навіть люті ненависники Москви, такі як Іван Богун.  Виговський зрікся  булави.  Почалася Руїна.  Українці самі себе звоювали.  Москва тихою сапою зробила з них рабів. Після знищення Січі, Кате...

 Тут зараз всі «звихнулися» на музеї московитського шовініста Міхаїла Булгакова, що на Андріївському узвозі в Києві під номером 13. Там аж два будинки під номером 13 чомусь. У тому ж будинку, що й Булгаков, до речі, мешкав у свій час і відомий український композитор  Кошиць. У самому музеї не був принципово, як і не відвідав за декілька десятиліть жодної вистави театру імені Лесі Українки, що ставив вистави лише московською. Хоч були часи, коли в українському театрі імені Франка бував на всіх виставах сезону. Це був свого роду протест проти шовіністичної  і україноненависницької   червоної імперії зла.  Звісно, читав дещо (не все!) Булгакова, хоч його твори  і були, фактично,  заборонені аж до кінця совка. Сталін, до речі, Булгакова любив і не посадив. Певне тому, що обоє люто ненавиділи українців і Україну. Споріднені душі. Може ще й тому, що Сталін навчався у духовній семінарії, а батько Міхаїла, войовничий чорносотенець, який був відряджений білою і...

Чи є суржик окремим діалектом української мови? Звісно, що ні. Бо то  огидна мішанина з «язиком». Діалектом швидше є, як на мене, львівська ґвара або балачка, яка має цілий пласт як власних словотворів, так і  запозичень з польської мови  і не лише. Хоч дехто дивиться на неї лише як на  арго львівських батярів. Закарпатська говірка також є діалектом, як і лемківська. Діалект можна кодифікувати. Тоді він може стати літературною мовою. Але лише за умови значної кількості носіїв і наявності власної держави.  Суржик же жодній кодифікації не підлягає, адже він є механічною, а не системною мішаниною окремих слів двох мов. В селах Галичини ще й зараз часто вживаються більш притаманні польській мові частки «ся» та «сі». Що сі стало, наприклад. Чи й як ся маєш? То зумовлено польським впливом. Co się stało? Jak się masz? То радше місцеві діалектизми, а не львівська ґвара. І пироги, а не вареники. У поляків то pierogi ruskie, себто українські. І пирогами вареники називають...